Українські народні казки

Про змія-конопляника

Народне оповідання Чернігівщини

Ще з молодого віку любив Федір він одну дівчину. А вона не захотіла вийти за нього заміж. Тоді він і каже:

— Я тобі не дам жити. Хоч сам не проживу, але тобі не дам.

Вийшла дівчина заміж за другого і намагалася бути щасливою. Якось пиляли вони дерево і Федір постарався так направити верх деревини, щоб чоловіка убило. Бо він вважав, що якщо дівчина залишиться сама, то в нього буде можливість завоювати її.

Поховали чоловіка, комісія бачила, що ніхто не винен, трапилося це ненароком. От і жила жінка сама. А той хлопець жив недалеко та незручно йому було приходити, щоб люди бачили. Бо вона людям розказувала, що приходив Федір і хотів її задушити.

А колись люди сіяли високі коноплі. От він обв’язався коноплями та й лізе у вікно. Підійшла жінка та й кричить:

— Хто це ходить?

А він мовчить, щоб по голосу не впізнала. Та й вибив вікно, щоб залізти у вікно. А вона стоїть за стіною та й питає:

— Хто це лізе?

— Змій-конопляник, — відповідає він.

А вона мацнула, точно коноплі.

— Хіба коноплі ходять?- питає його.

— Коноплі не ходять і ти за мене не пішла, тому я тебе знищу.

Заліз в дім, забрав дівчину та так її вже ніхто не бачив.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

9. Про змія-конопляника. Записав Микола Зінчук у Плоскому Носівського району від Перепечай Мотрі Андріївни (1923) 2008 року.