Українські народні казки

Про нечисту силу

Народне оповідання Кіровоградщини

Було це в першій чверті минулого століття. Варварівка славилась тоді на всю округу. Мала філії банку, хлібної біржі, ливарного заводу. На велелюдні ярмарки купці привозили заморські товари. Тоді про грамофон і радіо в селі мало хто чув.

Якось наша сусідка, баба Палажка, пішла до коваля, аби полагодив сапу. Із розжареного шматка заліза дід Юлик заходився формувати нову рурку до сапи, а стару Протасійшу послав до своєї Тетянки.

— Поки лагодитиму сапу, поговорите з Петрівною. Вона почастує запашним чаєм.

Баба Палажка переступала поріг, коли ковалиха ставила мембрану на платівку. Спочатку якесь шипіння, а потім гучний бас Шаляпіна приголомшив гостю. Стара Протасійша переляканими очима повела по хаті і заклякла на місці. Ніде нікого. На столі химерна коробка з трубою. Хто ж співає?

— Нечиста сила! — осінила себе хрестом.

До вечора вся Забалканівка знала про дідову Юликову співучу коробку. А в неділю хто не вертав із церкви, зупинявся біля ковалевих воріт послухати «нечисту силу». Не встигли Слобода і Забалканівка призвичаїтись до Юликової співучої коробки, як по дорозі на базар ще від однієї «нечистої сили» мало не довелось виганяти переляк із бабів Булашки та Мелехейші. Ті зібрались по сіль і сірники. Послали б чоловіків, так їх виконавець ще на світанку забрав до управи. Там заганяють до якихось созів, де все, кажуть, буде нічиє і всі під одним рядном спатимуть.

— Ми пряли, ткали, а ледача кудла залізе під те рядно до котрогось із наших чоловіків. Заступися за нас, Пресвята Богородице.

Вчора бачили, як по Слободі закопували стовпи, натягували дроти. Біля управи причепили не то казан, не то велику сковорідку. Ще якусь халепу затіяли. Тільки порівнялись з управою, як з того казана чи сковорідки як загорла:

— Говорить Москва!

Булашка і Мелехейша завмерли серед вулиці.

— Помилуй нас, Боже! Нечиста сила! — репетують.

Гадав, тільки у нашій Варварівці голос із гучномовця в ті далекі роки люди сприйняли за нечисту силу. Помилився. Після війни у Гурівці став свідком, як жіночка з віддаленого села квапилась на базар і під щоглою з гучномовцем мало не впала з переляку. Голос Левітана вона теж сприйняла за нечисту силу.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

8. Про нечисту силу. Записано в смт Петровому Петрівського району від Булаха Івана Костянтиновича (1937) 2010 року.