Про пана
Народне оповідання Кіровоградщини
Мій батько розповідав про пана, який жив ще до революції 1917 року. Їздив пан волами в Умань, намостивши в гарбу сіна. Він був добрим до своїх селян, не любив, коли хтось із селян „продавав» своїх. Ось приклади:
— Пане, а Іван нічого не робе, ліг і спит?
На це пан відповідав:
— Захоче їсти — сам устане.
Або:
— Пане, а у вашому лісі Митро нарубав рівних дерев для постройки хати.
— Ти думаєш, йому легко було це робити? Якби ж йому не треба було, то так би тяжко не робив.
Часто в селі Підвисоке вулиці називали за прізвищами людей, що жили на цій вулиці: Пташниківська (від Пташник), куток Гончарівський (від Гончар).