Українські народні казки

Про стару матір і поганого сина

Народне оповідання Бойківщини

Мала жінка одного сина. Пішов він у армію і багато років не вертав додому. А якийсь чоловік підійшов до бабці і розказав, де він його стрічав. Бабця зібралася, поїхала і віднайшла його. Стрінула, а він сказав, що їде на заробітки.

— Ви вертайте додому, бо я тут у гуртожитку живу. Якщо ви не маєте грошей на дорогу, я вам даю п’ятдесят рублів, і їдьте додому.

Мама зачала дуже плакати.

— Я тебе, дитинко, ледве відшукала, а ти мене відправляєш. Я вже не годна.

— Ви не маєте де коло мене бути. Я сам у гуртожитку живу. Вернулася бабця на вокзал, сіла на лавку і стала дуже плакати.

Підійшла молода жінка, сіла коло неї та й питає:

— Чого ви, бабцю, плачете? Вона розказує:

— Мала я одного сина. Пішов у армію і до сих пір не вертає додому.

— А як вашого сина звати? — питає та жінка. — І як по фамілії. Бабця розказала. Та й каже та жінка:

— Бабцю, зайдіть до мене. Відпочинете в мене.

І забрала бабцю до свого дому. Дала поїсти і положила бабцю в ліжко спати.

— А я йду варити їсти, бо зараз чоловік прийде з роботи. Та жінка мала малу дитину.

Приходить чоловік, жінка закрила бабцю в другі хаті, бабця спить. Він поїв. Тоді вона каже:

— Знеси мені до хати сокиру.

— Нащо тобі сокири?

— Мені її дуже треба в хаті.

Він вніс сокиру. Вона поклала на лавку дитину.

— Відрубуй дитині голову.

— Що ти таке говориш? Що ти, з розуму зійшла чи що? Що ти? А вона каже до него:

— Як цей синок виросте, то не буде признаватися, що маму має? А він каже:

— Де ж ти таке стрічала, щоби син не признавався, що маму має? Вона відчиняє двері і каже:

— А то чия мама? Що ж ти за син, що ти стару маму стрінув і сказав, що ти в гуртожитку жиєш? Добре, що я маму стрінула і забрала сюди.

А він став, і дуже йому зробилося стидно, що він від матері відписався.

— Скільки ми раз були б поїхали до мами. І були б забрали її до себе. А ти не признався за свою маму. Так і твій син виросте і не буде признаватися, що я його мама.

І вже вони бабцю не пустили від себе. Вже бабця була коло них.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Сопіт, Сколівського району, Львівської області
19 грудня 1990 року
Оповідач: Від Н.Д. Колосовської (1921)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.