Сварлива баба
Демонологічна розповідь Полтавщини
В одному селі жила стара-стара жінка. Ні з ким вона не товаришувала, з усіма сварилася. Подейкували люди, що вона навіть у Бога не вірила.
Одного разу в сонячний день повела та баба козу в степ (здається, вона і з козою сварилася, бо та постійно від неї втікала).
А тут де не візьмись з’явилася на небі хмара, чорна, як вуглина. Наздогнала вона бабу і як вдарить блискавою, стара аж покотилася.
Хоч баба була сварлива, до неї все одно люди на похорон прийшли. Одягли її, поклали в домовину та й понесли на цвинтар. Довго читали молитву та просили Бога, щоб простив грішну бабу. Та люди не звернули уваги, що знову з’явилася чорна хмара. Почав батюшка службу читати, розмахує кадилом. А блискавка як ударить в домовину, покійниця аж підскочила.
Люди поторопіли й замовкли, а піп кинувся тікати.