Українські народні казки

Смачний борщ

Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив колись давно дід Ловин, була в нього жінка — баба Ловинка. Жили вони бідно, худоби не мали, тільки півня та курку, та й з харчами було сутужно. Їли щось, аби не вмерти.

Вранці одного теплого літнього дня дід Ловин пішов на поле косити жито, а баба Ловинка варила їсти.

В обідню пору баба прийшла снопи в’язати і принесла дідові харчі — борщ та кашу. Обідає дід та хвалить бабу:

— Ох і доброго ж ти, бабусю, борщу сьогодні зварила. Такий наваристий та ще й з м’ясцем...

— Та де там, дідусю, те м’ясце? — дивується баба.

— Ось же, дивись, і лапка. Ти, мабуть, курчатко зарізала сьогодні? — наполягає дід.

— Де ж вони у нас ті курчатка взялись? Хіба ти забув, що в нас тільки півник та курочка є.

— Але ж борщ із лапкою!.. Давай подивимось, може тут іще щось є.

Дід заглянув у глечик, поколотив ложкою і витяг щось незрозуміле:

— Ой і справді є! Та це ж жаба! Бабусю, ти що зварила борщ із жабою?

— Та я й не знаю, як вона туди потрапила...

А сталося це ось як. Баба Ловинка встала вдосвіта, розпалила піч, взяла відро і пішла по воду до копанки. А в копанках завжди живе багато жаб. Бабуся зачерпнула воду відром та й не побачила, що туди попала жаба, бо надворі ще не розвиднилось. У хаті ж ще темніше, тільки від печі світло. Баба налила води у глечик, а з водою упала і жаба, та й зварила борщу.

Ось такий борщ із жаб’ячими лапками довелось попробувати дідові Ловинові та бабі Ловинці.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

59. Смачний борщ. Записано в Худяках Черкаського району від Кужима Павла Свиридовича (1918) 2008 року.