Українські народні казки

Ташлик

Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Наше село дуже древнє. Ніхто точно не повідає, коли воно з’явилося. Колич5ула геть дитиною, то люди розказували таку оповідь.

Це діялося, коли на наші землі нападало іго! Дійшов ворог до нашого села. Почув народ, що всі окружні села вже зруйновано, рішив боротися, великі й малі зібралися при вході до села.

Кажуть, тоді доступ до месності тільки один був, а там стояла висока скала. Зібралися селяни дружньо на ту скалу, приготовили важкого каміння. Тіко ворог двинувся, як тут на нього посипалась обвала. Іго почало кричать:

— Таш лик! Таш лик!

По-їхньому ці слова значили «кам’яна вода». Із тих пір село стали кликати Ташлик.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

22. Ташлик. Записано від Скорик Антоніни Степанівни (1914) Ткаченко Ольгою Петрівною у 2008 році.

Легенди та розповіді записані від Скорик Антоніни Степанівни (1914), жительки села Ташлик Смілянського району Черкаської області, освіта три класи й два коридори, колишня колгоспниця (ланкова). (Таку інформацію про розповідачку дала вчителька школи № 7 в Смілі Ткаченко Ольга Петрівна, особа, не позбавлена гумору. Упорядник вирішив і всі розповіді, і супровідний напис пані Ткаченко зоставити в первозданному вигляді, без жодної правки. І в такій послідовності, як воно було подане. Одні розповіді можна вважати легендами, інші — оповідками. Але вирішено не класифікувати, а подати в такій послідовності, в якій подала розповідачка).