Українські народні казки

У ворожбита

Народне оповідання Гуцульщини

У Нижньому Березові жили два браття. Оден був порядний ґазда, а другий злодій. Старший складав ґроші, а молодший украв. Жаль було старшому за грішми, та й пішов він до молодшого скаржитися, що має велику шкоду. І сказав старший брат, що піде аж у Дихтинець до ворожбита Тарадуди.

І попросив молодшого брата, аби його супроводив. Старший узяв з собою на дорогу грошей та й харчів, бо до Дихтинця далеко.

Прийшли вони до ворожбита, старший брат сказав, з якої причини прийшли. І сказав Тарадуда в присутності їх обох:

— Я так зроблю, що хто взяв гроші, тому голова з плеч упаде. Але за таку роботу треба заплатити.

І дав старший брат Худяк ворожбитови десять австрійських банок. Та й поставив Тарадуда ті гроші на полицю. І пішов зі старшим братом почерез сіни до другої хати по жабу. Та виніс жабу надвір і взяв сокиру, щоб рубати їй голову. Скоро відпаде в жаби голова, так має відпасти і в злодія, що вкрав гроші — так сказав ворожбит.

А цей молодший лишився в хаті та й украв у ворожбита ту десятку з полиці. Сховав її в пазуху, сів на лаву та й думає: «Як маю гинути, то встиду мені за ці гроші не буде». Сидить злодій на лаві та й крутить головою, пробує, чи не відпадає, чи ще тримається. А ті два зайшли до хати. Випили втрьох могорич. Та попрощалися браття з ворожбитом та й пішли з Дихтинця додому. Коли вони відійшли вже далеко, так, що Тарадуда вже не міг їх догнати, злодій каже:

— Знаєш що, брате? То я вкрав у тебе гроші. Я їх маю при собі. І я тобі їх віддаю.

Та витяг гроші з пазухи та й віддав.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Нижній Березів, Косівського району, Івано-Франківської області
12 лютого 1984 року
Від Ґеника В. С. (1903 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.