Українські народні казки

Хитрий Вардзера

Народне оповідання Гуцульщини

Олекса Ґеник, якого в селі прозивали Вардзера, пішов за Збруч рубати ліс. А там був російсько-австрійський кордон. І була російська прикордонна варта. А в одного офіцера хтось украв речі. Той офіцер знав, що Вардзера ворожить. І пішов офіцер у ліс шукати Вардзеру, аби поворожив йому. І застав, що Вердзера в колибі варив кулешу. Став офіцер на дверях і сказав Олексі, у якій справі він прийшов. Вардзера вздрів, що це офіцер, і дістав страх. Місцевим людям він плів, що вмів, а це вчений чоловік. Каже Олекса офіцерови:

— Ждіть, пане, най я подумаю, з Богом пораджуся. Почекайте в колибі.

Пішов він, сів на пень та й думає: що тут робити? І додумався, що пана треба скоро збутися. Ввійшов Вардзера до колиби. Пан офіцер сидить собі на ковбику. Вардзера каже:

— Ідіть, пане, додому, ваша шкода вже найшлася.

А тоти речі вкрали в офіцера два солдати, його піддані. Та як учули вони, що пан їх пішов до австріяка ворожити, та й підкинули ті речі. Прийшов пан додому — речі є!

Та як пішла про Вардзеру слава, то з цілої губернії йшли до него ворожити.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Нижній Березів, Косівського району, Івано-Франківської області
8 березня 1984 року
Від Ґеника В. С. (1903 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.