Українські народні казки

Ходять, як Дуня і Груня

Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

У сім’ї, кажуть, всяке буває, а про село, то й мови немає. Сільські люди із сонцем встають (або і до схід сонця), а з місяцем спать лягають: роботи завжди — двох рук не вистачає, аби ще із пара була.

А тим дівчатам-подругам у думці тільки гульки. Всі роблять (піт у сім ручаїв ллється), а вони собі гуляють, розваги шукають.

Ото, як хто од роботи тікає, товариша для походеньок шукає, той кажуть: ходять, як Дуня і Груня, або ще як молода з дружкою.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

75. Ходять як Дуня і Груня. Записано в смт. Демки Драбівського району від Бенрестянко Ганни Данилівни (1918) 2009 року.