Цвіт папороті
Демонологічна розповідь Поділля
Про папороть, яка цвіте раз в рік, чули всі, та не всі цьому вірили. Одні балачки та й потому. Ходили пор селі чутки, що не один крадькома ходив в ліс Шкаравецький по цю квітку, та ніхто не розбагатів, скарбів не нажив, бо в селі всі про всіх знають.
Якось один чоловік з нашого села (забув його ймення) скомпанував з батюшкою з сусіднього села Стецьки. Цей чоловік був великий одчайдух, нічого і нікого не боявся, і до нечистої сили не мав страху.
От вони й надумали піти в ліс якраз перед Івановим днем. Батюшка якби для того, щоб відлякувати всяку нечисть, яка б мішала б їм у їхній затії. Правду кажучи, пригода ця не обіщала нічого хорошого, та й в селі про це ніхто тоді не знав, куди на ніч глядячи йдуть ці чоловіки.
В селі подейкували, що один парубок, сирота пас коні сільські, вигонив їх в нічне. Один раз застала його гроза в лісі, з кіньми і він остався в лісі ночувати, а це було перед Івановим днем. Подейкують, що цей парубок заснув, а квітка папороті розквітла і впала потім в чобіт. Але про це він нічого не знав.
Вранці взувся і як ні в чому не бувало, погнав коні до села. І все що він бувало не задумає, не забажає все йому явиться. Так і розбагатів. От ті двоє і собі надумали щастя спробувати, та й подалися до лісу.
Старі люди кажуть, що батюшку знайшли мертвим недалеко від села. А той другий зостався живим, але стратив розум і нічого сказати про ту нічну пригоду не міг.