☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські оповідання

Чорний кіт
Демонологічна розповідь Кіровоградщини

Було це ще на початку війни. Я був дванадцятирічним хлопчиком. Всіх чоловіків забрали на фронт. У колгоспі працювали старі діди і баби. Хлопчики теж допомагали господарювати. Я працював на конях. І ось одного разу мене «відкомандирували» везти чоловіків до військкомату в Петрове.

Відвіз я тих призовників і повертаюся назад. В Четвертому Десятку в мене поламалась підвода. Я її відчепив, сів на коня і поїхав.

Тільки-но я спустився до балки, що тепер Парасчиною називають, мої коні стали дибки, схарапудилися. «Що ж трапилось?» — думаю.

Піднімаю голову, аж переді мною стоїть здоровий чорний кіт, а з рота в нього клубками вилітає пара та ще й з іскрами. Перелякався я насмерть. Аж ось коні рвучко повернули назад і понеслися по дорозі. Я дочекався, поки розвиднилось, тоді вже без пригод доїхав додому.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

10. Чорний кіт. Записано в с. Богданівка Петрівського району від Кравцова Миколи Павловича (1929) 2010 року.