Українські народні казки

Як Миколу відьма водила

Народне оповідання Полтавщини

Було це десь у 60-их роках минулого століття. В селах розвивалося тваринництво, зростали надої молока. Бригадирівський сирзавод не мав змоги переробляти таку кількість молока. От і вирішили організувати на центральних садибах колгоспів молочні пункти з переробки молока. Там були встановлені сепаратори, які переганяли молоко на сметану. А з Кременчуцького молокозаводу машини об’їжджали ці пункти і забирали сметану. Відвійки залишалися в колгоспі для випоювання телят та поросят.

Та на той час не було холодильників, тому біля кожного пункту були льохи-льодовики. Для охолодження сметани та молока протягом усього теплого періоду брався лід. З такою метою кожної зими з ставка заготовлявся лід.

Одного разу зібралися в господарстві дві бригади і поїхали в село Сушки на ставок лід заготовляти. Лід кришили ломами, потім гаками підтягували до берега і вантажили на тракторні сани.

Зимовий день короткий, так що доводилося без обіду працювати. Виконавши роботу, вирішили таки поїсти з тих вузликів, які брали з дому. А, як ведеться, до вузликів і пляшка знайшлася. Перекусили, погомоніли, пора й додому. Кожен пішов по своїх кутках, пішов і Микола з двома ломами на плечі. А зима була сніжна, гарненький морозець тягнув. Іде Микола та й каже:

— Ой, це хата Степана, а це Грицька, а де моя хата?

Нема хати. Вертається Микола, знову хата Степана, Грицька, а його хати нема. Отак проходив майже до півночі, а своєї хати не знайде. Уже піт чоло вкрив, плече горить від двох ломів, а хати немає.

Коли раптом чує, що хтось іде дорогою. Він і кричить:

— Стій, хто йде! Стріляти буду!

— Я як тебе стрельну, Миколо! — почув у відповідь голос сусідки Олени.

Озирнувся Микола, а він біля своєї хати стоїть. Отак і проходив півночі біля своєї хати, а зайти не міг.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

11. Як Миколу відьма водила. Записано у Григорівці Гребінківського району Полтавської області від Кісіної Ольги Прокопівни (1946 року народження) 2008 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.