Українські народні казки

Як Семена старшиною вибрали
Народне оповідання Буковини

Жив Семен з Горпиною свою. Та хотів бути старшиною. Та на сходку собирався і на Горпину накричався:

— Ей, Горпино, жінко моя, шукай палку, рукавиці, клади в торбу паляниці. А вона каже:

— А чого тобі ще треба? У мене й без тебе хватає мороки — постоли та волоки.

Семен не дивиться на Горпину, все зі скрині викидає і на сходку ся збирає. Ну, а сходка не проста, а волосна. Там поліцейські ходять і кричать:

— Гавриле, Максиме та й ви, Василю! Наб’єм плечі, намнем чуби, бо кричати на кожного, то болять губи.

Попав і Семен до дядька Кирила, схопив зо три рази по рилу. Схопив та й каже:

— Ото ваші поліцейські справні! А йому кажуть:

— Вони всі присяжні. Як кого хочуть взяти, возьмуть, під землею найдуть, з печі, з возів стягають та й плечі набивають.

Виходить соцький.

— Люди, будем старого старшину підтверджати чи нового вибирати? Тут мужички штовхають Семена під бочки:

— Дядьку Семене, три відра могоричу, то за вами покричу.

— Чотири закачаю, ще й колачів дам до чаю. І поведу вас на пиво, тілко було б там справедливо.

А соцький знов питає:

— Ну як, будем старого підтверджати чи нового вибирати?

А тут закричали, аж усі очі повитріщали: «Семен!» — в голос оден. І Семена за старшину кладуть. Розкинули по селі афішки, пішов старий старшина додому пішки.

Сів Семен за стіл, пише, печаті людям дає, за старшину стає. Та й повів Семен тих людей, що кричали, аж очі повитріщали, на могорич.

Та й сам напився. Та й пізно додому приволочився. Та й на стіну покотився, та й на Горпину навалився.

— П’яниця, вже-с напився?

— Ти дурна, я вже старшина. А ти говори стиха, то й ти будеш старшиниха.

Вона повернулася до стіни і засміялася стиха, що й вона вже старшиниха.

Семен рано встає, сині штани надіває, нові чоботи взуває та й іде. А кума назустріч.

— Добридень, кума, я вже старшина. Я не знаю, як мужики надівають личаки. Я вже заробив та й на жінку калоші купив.

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Білівці, Хотинського району, Чернівецької області
6 листопада 1976 року
Оповідач: від Гната Дмитровича Кучурки (1925 року народження)
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.