☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські оповідання

Як відьма провчила Данила
Демонологічна розповідь Кіровоградщини

На околиці Забалканівки серед кущів бузку, шипшини і жовтої акації біліла низенька хатина. Жила в ній стара Притичиха з донькою і зятем-тихонею. Нижче хати тулився не то сарайчик, не то курник, у якому Притичиха тримала білясту корівчину. Припне її, бувало, на вигоні, а люди думають, що то коза.

Корова — нічого бачити, а молока Притичиха мала море. На яку корову в череді не погляне, та молока не матиме. Зате в Притичихи, казали, молоко навіть із сохи текло. З осені до весни, коли у людей корови були у запуску, Притичишин зять возив на базар бочонки із сиром і маслом.

По селу ходила чутка, що Притичиха — відьмина донька. Мати молодою вирядила її на мітлі по зілля у Чорний ліс, куди зліталися відьми з усіх усюд. Донька замешкалась там. Тільки мала влетіти у димар — прокукурікав півень. Відьомське чаклунство втратило силу, і молода Притичихівна лишилася на даху. Обхопила руками димар і сиділа, доки мати не зняла звідти. Після того, як сусідський підліток розпустив чутку про те, що бачив у старої і молодої Притичих невеличкі хвостики, коли ті замочували коноплі в копанці, парубки прозвали матір і доньку відьмами.

Неймовірні чутки про витівки якоїсь відьми чи чаклунки ходили на сусідньому із Забалканівкою Лужку. Одного разу на досвітках напустила відьма на дівчат ману, ніби хату затоплює вода. Дівчата попіднімали плаття, а вода надходить і надходить. Змушені були залазити на ослони, на припічок і на піч. Іншим разом перевтілилась у вогненне коло, що котилось прямо на гурт парубків.

Ніхто на Лужку не знав, хто все витворяє. А виявилось, що то витівки варварівської баби Пріськи. Її доля склалась так, що лишилась старою дівкою. От і мстилася за те чоловікам і парубкам. Якби не оказія з баби Ярини племінником, ніхто б не знав, що баба Пріська — відьма.

А трапилося ось що. Вертала вона, мабуть, із летів. У цей час із досвіток ішов Данило. Дивиться, біжить свиня. «Чиясь в таку пору вибралася з хліва», — подумав. Підняв лозину і почав завертати. Хльоснув і незчувся, де й ділась капосна свиня.

На ранок Данило занедужав. Возили батьки хлопця і в Братолюбівку, і в Єлисаветград, але лікарі не могли нічим зарадити. Данило сох на очах, перестав навіть підніматись

Рівно через рік, як сталась оказія зі свинею, зайшла до хати баба Пріська. Вмостилась біля Данила, якому лікарі наврочили могилу.

— Ти гуляв на Спаса у слободі? — запитала хлопця.

— Гуляв, — зронив ледь чутно.

— Свиню бив лозиною?

— Додому проганяв.

— То була я. За те, що позбиткував — провчила тебе на рік. Видужуй і не піднімай руку ні на людей, ні на братів наших менших.

Попрощалась і пішла з хати. У Данила ніби неймовірний тягар спав з плечей. Невдовзі підвівся з ліжка, а до осені став таким, як був. Неначе і не сковувала недуга.

Давним-давно не стало баби Пріськи. Згадують про неї лише ті, кому бабусі і батьки розповідали про відьомські витівки.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

2. Як відьма провчила Данила. Записано в смт Петровому Петрівського району від Булаха Івана Костянтиновича (1937) 2010 року.