Як відьма хотіла перестати бути відьмою
Демонологічна розповідь Поділля
Надумала стара Івга зректися відьомських шабашів, бо надоїло їй літати на мітлі і запросила сусідську дівчину до себе на ніч.
— Пустіть, Дімно, свою Мотруню до мене на годенки.
Мати й погодилась Попрали трохи звечора. От Івга й каже до дівчини.
— Лягай, Мотруню, спати, а рано будемо прасти.
Полягали спати. Дівчині постелили на печі. Дід ліг на лежанці, а сама Івга постелила на полу. Вночі дівчина прокинулась від страшного крику. Щось завивало, гавкало і верещало надворі.
А баба ходить і хрестить ножем двері і вікна. Дівчина миттю, перескочивши лежанку, кинулась до вікна. Івга із страшною силою схопила дівчину і жбурнула на піч, із криком накинувшись на діда:
— Ти стара собако нащо пустив дівчину? Як слово мовити, могло б дівчини не стати. Щоб я тоді людям сказала?
Почувши це Мотря дужче злякалась. Уже й не спала. Дочекавшись ранку, побігла додому, і про все розказала матері. Відьми не могли попасти в хату до старої Івги, бо почули чужу людину.
Проходили роки, а люди з острахом обходили те місце, де за переказом, жила відьма.