Українські народні казки

Як дядько самогон гнав

Народне оповідання Полтавщини

Жив у нашому селі чоловік. Звали його Олексієм. Був мудрий, на вигадки та жарти вдатний. Працював усе трудове життя трактористом. От одного разу налагодив він причандалля самогон вигнати, а тут сусід Василь у двір:

— Альоша, міліція самогон трусить ось уже через хату!

Олексій не розгубився:

— Неси, Василю, брагу у саж, поставиш у пустій половині і закриєш на защіпку.

Поніс Василь брагу в бідоні, а Олексій — корито, воду вилив. Тільки заніс його в саж, аж і міліціонер туди. Перехилився через загороду та й питає:

— А що то ви, дядьку, робите?

— Як що? Свиней годувать буду.

— А корито ото навіщо?

— А їсти вони, по-вашому, з чого будуть?

— А чого ж те корито мокре?

Подивився Олексій на того міліціонерчика — молоде, слабеньке, видно, перший раз таке відповідальне завдання виконує. Олексій каже:

— Воно, дітки, хоч і свині, а корито чисте люблять, ото я його вимив. Та й жолудки у них слабші, ніж у людини.

— А чого ж ото у кориті труба?

— Е, ото щоб їжу не вигортали та не відштовхували одне одного.

— А чого ж тоді з корита труба виходить та ще й загнута?

— Так то ж для того, щоб за шворінь зачепить, щоб по сажу не совали.

Тоді піднявся, виглянув із загороди і кричить:

— Уляно, де ти ходиш? Неси уже свиням їсти, бо мені з міліцією і побалакать ніколи!

Винесла жінка свиням їжу, висипала в корито, а міліціонер подивився та й пішов із двору.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

16. Як дядько самогон гнав. Записано в Черкащанах Миргородського району від Маляра Олексія Степановича (1935) 2008 року.