Як дядько самогон гнав
Народне оповідання Полтавщини
Жив у нашому селі чоловік. Звали його Олексієм. Був мудрий, на вигадки та жарти вдатний. Працював усе трудове життя трактористом. От одного разу налагодив він причандалля самогон вигнати, а тут сусід Василь у двір:
— Альоша, міліція самогон трусить ось уже через хату!
Олексій не розгубився:
— Неси, Василю, брагу у саж, поставиш у пустій половині і закриєш на защіпку.
Поніс Василь брагу в бідоні, а Олексій — корито, воду вилив. Тільки заніс його в саж, аж і міліціонер туди. Перехилився через загороду та й питає:
— А що то ви, дядьку, робите?
— Як що? Свиней годувать буду.
— А корито ото навіщо?
— А їсти вони, по-вашому, з чого будуть?
— А чого ж те корито мокре?
Подивився Олексій на того міліціонерчика — молоде, слабеньке, видно, перший раз таке відповідальне завдання виконує. Олексій каже:
— Воно, дітки, хоч і свині, а корито чисте люблять, ото я його вимив. Та й жолудки у них слабші, ніж у людини.
— А чого ж ото у кориті труба?
— Е, ото щоб їжу не вигортали та не відштовхували одне одного.
— А чого ж тоді з корита труба виходить та ще й загнута?
— Так то ж для того, щоб за шворінь зачепить, щоб по сажу не совали.
Тоді піднявся, виглянув із загороди і кричить:
— Уляно, де ти ходиш? Неси уже свиням їсти, бо мені з міліцією і побалакать ніколи!
Винесла жінка свиням їжу, висипала в корито, а міліціонер подивився та й пішов із двору.