Українські народні казки

Як жінки в табір ходили

Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Коли німці захопили наш край, то під Сергіїївкою (Донецька область) вони збудували табір для військовополонених. Про це дізналися наші жінки. Вони збиралися групками й ходили туди. А раптом там їхній чоловік?

Пішла туди і моя бабуся із такими ж як вона. Каже, що підійшовши до табори, вони побачили, як декілька полонених везли на тачках трупи солдатів і скидали їх у яму неподалік від барака. Коли взяли за руки і за ноги одного із цих мертвих солдатів, щоб кинути наступним у яму, то він обізвався до них:

— Не кидайте. Я ще живий..

Але вони його все ж таки кинули, бо варта наглядала за всім. Вартовими були латиші, вони були зліші від німців (так говорила бабуся). Там ще були італійці, але вони були теж добріші від латишів.

Жінки дочекалися, коли вивели полонених з бараків, їх вели «строєм».їм кидали через проволоку хто що міг: окраєць хліба, цибулину, картоплину. Солдати намагалися підняти їжу із землі, та вартові били їх прикладами. Одного били довго, поки той не затих. Прийшовши додому, жінки довго не могли забути того, що побачили.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

17. Як жінки в табір ходили. Записала Мельникова О. Ф. від Беремеш Василини Іванівни (1908 р. н., нині покійної) в с. Рай поле Межівського району 2009 року.