Українські народні казки

Як на Івана, та на Купала

Народне оповідання Полтавщини

У нашому селі молодь завжди з розмахом святкувала Івана Купала: палили вогнище, співали пісень і розповідали страшилки про різних істот.

Зазвичай, молодь збиралася на луках, які з обох боків були оточені кукурудзою, а з одного боку ріс невеликий гайок. По луках ішла стежка, саме нею йшов чоловік із роботи та й вирішив пожартувати над молоддю. Тихесенько заліз у кукурудзу та як зашелестить. Дівчата й хлопці сполошилися, а чоловік тим часом перебіг на інший край. Та знову як зашелестить. І так кілька разів. Як розповідали очевидці, молодь мчала з лугу швидше вітру, губила черевики, забігала в чужі двори, Ще довго по селу ходили чутки про Водяника. З того часу в нас на кутку кажуть: «Боїшся вовка — в ліс не ходи, а боїшся водяника — не святкуй Івана Купала».

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

23. Як на Івана, та на Купала… Записано в селі Декабристи від Ульченка Степана (1932) 2008 року.