Українські народні казки

Як писали в колгосп

Народне оповідання Бойківщини

Писали мене в колгосп так. Приїхали з району в сільраду. Ціла група їх була. Закликали людей в сільраду. А як хто казав, що слабий, то приходили до него до хати. Їмили за руку олівець і силою підписали його рукою. А котрі мали дві-три корови — то «кулаки», їх вивозили на Сибір. І лісників вивезли. А хто не хотів у колгоспі робити, то «бандера». Казали йому: «Підеш білих медведів чесати». Тоти, що не хотіли робити, позаписувалися в партію і робили колгосп. Землю у всіх забрали, а людям лишили присадиби по 25 сотих. Зразу кількох ухопили, щоб підписалися, а тоді сказали, що колгосп уже є. Тоді мусіли йти в колгосп усі. Як хто не йшов на роботу, то бригадир зв’язав 5-6 коней докупи і водив їх кругом по тих присадибах, і витоптували весь город. Оборювали кругом хату під самий поріг. І не годен був з хати вийти. А вийти мусів. Як зробив на тому посіві стежку від дверей до дороги, то штрафували. «Ти чо’ по колгоспнім ходиш?»

Давали кожному в лісі норму робити, десь за 40 чи 50 кілометрів, де Зубриця, Майдан, Ясениця. Норма була 40 чи 50 кубіків. І мав то зрубати, обчистити і ріщя попалити. А їсти ніц не давали. Як з дому виніс якої бульби, якої капусти, то то їв. А платили по 15, 20, ЗО або 40 копійок на день, вже за тото дерево, що ти зрубав. А тоді платилося по 10 копійок за коробку сірників.

Ночували в бараках. А в бараку — 40 людей. Прийшов увечері цілий мокрий, зняв то мокре, під себе вер і на тім спав, щоб під ним висохло. Кухня мала, а 45 хлопів варили собі їсти на ній. Як не спав цілу ніч, то зварив. А як трохи заснув, то баняк на боці був. А деякий як пішов рубати ліс, то протоптав сніг та й наклав огень. Та й там зварив каву або гербату якусь.

А хто не виконав ту норму, того на суд і в кримінал. А що був голоден, то їх не обходило. А еден чоловік з нашого села, Щур Федьо, мав коня і не вивіз норму. Казав, що криває кінь. Засудили його, і був на Сибірі десять років.

Таке ані татари не робили, ані німці — ніхто так не знущався. Бо німці в свято до роботи не гнали, а ці й на Великдень гнали дітей збирати желізо. І посилали в поле тракторами орати. І християнську віру хотіли цілком знищити, щоби її не було.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Підгородці, Сколівського району, Львівської області
15 грудня 1990 року
Оповідач: Від Дмитра Якуца (1909)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.