Як умирав відьмак
Демонологічна розповідь Чернігівщини
Жили дід і баба. Жили вони дружно між собою та й з іншими. Як тільки йшли корови на пашу, то дід обов’язково вибіжить у двір. На котру з них гляне — та обов’язково захворіє. Такий у нього був погляд недобрий, що сам іноді не радий був.
Дуже багато він псував людям. Тож його всі ненавиділи. А коли бабка вмерла, то він взагалі сам зостався. А як він помирав, то п’ять днів мучився та ніяк не міг померти.
Прийшов один дядько та й каже, що коли помирають відьмаки, то треба підняти хоч на два цвяшки стелю. Пішов Хуторянів Коля, вийняв два гвіздки, підложив топір і підняв стелю. І лише тоді дід помер.