Українські народні казки

Фольклор Покуття

Покуття — оригінальний закуток нашої Батьківщини, що на півдні межує з Гуцульщиною, а на півночі — з рівнинними просторами Галичини.

Слово «Покуття» мимоволі асоціюється з так званою «Покутською трійцею», тобто з іменами видатних покутян, наших письменників, — Леся Мартовича, Василя Стефаника і Марка Черемшини. Наприкінці 80-х років XX століття, серед місцевих людей ще побутували спогади про них і близьких до них людей, а деякі можна прочитати наприкінці цієї книги.

Щодо казок цього краю, то жанрово й тематично вони близькі до казок Гуцульщини, бо між цими двома етнографічними районами здавна існували тісні зв’язки. Чоловіки-покутяни ходили на зиму в гори і працювали там лісорубами. А гуцули з гір, у свою чергу, їздили на Покуття з дерев’яними виробами — бочками, цебрами, коновками тощо — і міняли їх на зерно. Так і відбувалася постійна дифузія казок між мешканцями гір і долини.

До цього треба додати, що покутянам притаманний високий патріотичний дух. Вони підтвердили це ділом і в лавах січових стрільців та Української Галицької Армії під час Першої світової війни, і в Українській Повстанській Армії під час Другої світової війни, і після неї. Багато їх полягло у боротьбі за свободу і незалежність України, і пам’ятники полеглим височіють по всьому Покутті.

Микола Зінчук

Демонологічні розповіді Покуття

Легенди Покуття

Народні оповідання Покуття

Казки Покуття