Дадакалівка
Легенда Полтавщини

Діялося те в давні часи. У подільському селі жив убогий селянин. Було в нього багато дітей, а землі катма. Доньки повиходили заміж, найменший син залишився вдома батьків доглядати. А три старші брати вирішили покинути рідну землю і йти шукати кращої долі.

Ішли вони багато днів, дорога була виснажливою, але найменший мандрівник розважав братів, розповідаючи кумедні історії. Протягом всього шляху він не вгавав ні на хвилину, тому брати прозвали його Дадакалом (від подільського слова «дадакати», тобто базікати).

І от нарешті дорога привела їх до бажаної мети: на березі мальовничої річки, що аж кишіла рибою, розкинулись незаймані луки. З одного боку до них підступав правічний дрімучий сосновий бір. Тож і хати буде з чого будувати, та й ягід, грибів вдосталь. Тут брати і вирішили оселитись. І так з’явився хутірець, який назвали на честь найменшого з засновників Дадакалівкою.

Минали роки. Біля братів селилися інші люди, приваблені красою та щедрістю цієї землі. Маленький хутір згодом розрісся у велике багате село, яке зберігало свою давню назву протягом століть.

Нині мало хто знає про легендарного Дадакала, але пам’ять про нього збереглася на карті Полтавщини до наших днів.