Знахідка
Українська легенда

В одному селі жила дівчина-сирота. Змалку залишилась без батьківської опіки, отож і була наймичкою. А працьовита була, а гарна собою — і передати неможливо.

Якось Олеся (так її звали) отримала якісь гроші за працю та й пішла на базар до міста. Та тільки вийшла за село, коли це, бачить, щось блищить на дорозі. Підійшла ближче, а то золотий хрестик, тільки кінці в нього трохи загнуті. Проте був цей хрестик прикрашений коштовними камінцями, тому й блищав так, що і видно його було здалеку.

Від радості дівчина і забула, що не можна піднімати дорогі або коштовні речі без благословення. Взяла вона ту знахідку і побігла додому, бо вже й забула, куди і навіщо йшла. Весь день вона милувалася хрестиком, а увечері раптом до неї з’явився Андрій — парубок із сусіднього села.

Андрій був пастухом, мав щире серце і дуже подобався Олесі. Вона хоч і здивувалася його появі, проте дуже зраділа. Хлопець відразу запропонував стати його дружиною.

Дівчина сказала, що так не можна, бо спочатку треба йти до церкви, та Андрій наполягав на своєму і дістав із кишені дороге намисто, яке так і сяяло в його руках.

Ото ж Олеся погодилася стати дружиною за умови, що наступного ранку вони підуть до церкви аби їх обвінчали. Та коли вранці дівчина прокинулася, Андрія вже не було. Кудись зник і золотий хрестик, і коштовне намисто. На тому місті, де їх залишила Олеся, лежала купка гною.

Та дівчині було не до прикрас, усі її думи були про коханого, який зник. Настав вечір, і Андрій знову постукав у двері, і серце дівчини закалатало-ся від радощів. Парубок був лагідним, вибачався за те, що змушений був її раптово залишити і пообіцяв, що до «церкви» вони підуть найближчим часом.

Минали дні, тижні, місяці, Андрій з’являвся дуже пізно і про вінчання вони вже майже не згадували. Інколи, коли дівчина раптово поверталася до чоловіка, то помічала, що у нього дві, а то й три голови. Та дівчина кожного разу думала, що їй привиділося. Скоро Олеся почала помічати, що односельці цураються її. Коли вона пожалілася чоловікові, він заспокоїв її і сказав, що сусіди заздрять їй, адже тепер вона не працює, а все має.

Пройшов ще час, і Олеся народила, та коли бідолашна побачила кого, серце її не витримало і розірвалося. Бо замість людської дитини на світ з’явилися василиски: істоти з дівочими обличчями, а тілами змій.

Коли увечері з’явився чоловік, побачив мертву Олесю і мертвих гадючат, бо вона їх жодного разу не погодувала, Андрій страшенно розлютився, перекинувся на вогненного змія і запалив усе селище.

За кілька хвилин полум’я зжерло усі хатини і майно селян, яким ледве вдалося врятуватися.