Корова з вужем
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Оце я чула, одна жінка розказувала на базарі, як вони корову з вужем купили. Бо то буває така корова, що в неї вуж є.

Привели вони корову, а вона ревма реве. Думають, що це вона ще не звикла. А вона реве й не перестає. Через тиждень заходять до хліва, а в неї кругом ноги вуж обмотався і ссе. А сам такий худий, як батіг. Корова, бачте, вже й ревти перестала, молока стала більше давати. Вуж коло неї у яслах спить.

Із тиждень ту корову подержали, а тоді повели на базар. А вуж поправився, став уже такий гладкий, лискучий, ситий!

Ну, батько й вужа в сито забрав.

— Не хочу, — каже, — людей дурити.

І що ви думаєте? Купили ту корову! Новий хазяїн подивився на вужа.

— То нічого, — каже.

І забрав. А шкода було корову продавати, бо така молочна! Корови з вужами, кажуть, усі дуже молочні.

Розказують, один чоловік хотів корову тихенько без вужа продати. А покупець обдивився її та й питає:

— Еге, а чом ви телятко вдома лишили? Було його в ситі принести.