Линникова криниця
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Темної ночі, присвічуючи зіркою з неба, у масляному ковші Великого Воза, спускається східцями сузір’їв старенький Бог. Прикладаючи вухо до землі, слухає лебедіння підземних джерел. А потім, вислухавши, вимацавши пальцями у траві та камінні, у піску та глеєві, починає копати криницю.

Було це давно. Наше село розміщене на скалистих землях і тому завжди гостро стояла проблема з питною водою. А ми знаємо, що без води немає життя. Де б люди не починали копати криницю, скрізь наражалися на скалу і починали копати в новому місці.

Але жив у селі чоловік, на прізвище Линник. Він був уже старий, тому люди прислухались до його порад. У ті часи на місці Линникової криниці лежав великий камінь. Сказав Линник:

— Ось тут буде вода!

Хоч і не по силі був той камінь, багато людей, коней, волів працювало на тому місці і його зрушили. Став Линник копати.

Довго він трудився, поки дістався до джерела із живильною водою. Не могли люди вичерпати тієї води, і до сьогодні, бо криниця багата водою.

На одному з дубових брусів, з яких зроблена коробка для криниці, збереглася вирублена дата — 1640 рік.

Над криницею височіє явір, кажуть, йому понад двісті років. Коли придивитися, то по його коренях стікає вода. Старожили говорять, що цей явір має лікувальні властивості. Коли до нього притулитися хворою спиною, то про хворобу забуваєш.