☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські легенди

Малярівка
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

У мальовничому селі Кочержинці жив колись давніми часами один чоловік. Він був маляром. А проживав над невеличким ставком. Через той ставочок простягався мальовничий місток. Маляр той був заможний, розмальовував сільські церкви в окрузі.

Та була в нього дуже гарна дочка. Два парубки кохалися в ній, ходили за нею, давали їй дарунки й посилали сватів. Але чи злий дух закляв їй серце, чи злі очі замовили, не могла кохати жодного, і не могла оборонитись перед обома. Батько говорив щодня, що треба вийти заміж, але вона не хотіла. Бо в хаті тяжке життя молодиці. А якщо Бог дасть дітей, нема часу й голови прикласти. Ще коли душа пристане до душі, а люди покохаються, можуть знести тяжке життя. Але дівчина не кохала жодного з них.

Отже віддалювала їх різними способами. То як скінчить вишивати, то як виткає пояс. Аж нарешті перебрала всі вимівки, а батько все нагадував доньці про заміжжя. Треба було рішатись на щось.

От бідна дівчина взялась на такий спосіб. Коли йшли з празника через місток, сказала до них напівжартом, напівправду:

— Котрий з вас перепливе став, за того вийду заміж.

Думала, що, може, вони покинуть її, коли так скаже. Але вони пішли до церкви, взяли благословенство від попа, поцілували хрест і Євангелію, а потім пішли на берег ставу. Перехрестившись, почали перепливати став і обидва потопились. Коли дівчина побачила це, їй стало жаль парубків.

— Дві душі загубила, нехай і я загину! — сказала і також стрибнула в ставок.

Батько довго сумував за донькою. Щодня стояв над ставом; втратив розум і вмер. З того часу це місце і називається Малярівкою.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

68. Малярівка. Записано в Кочержинцях Уманського району від Єльченко Ксені Тимофіївни (1913) 2008 року.