Мова природи
Українська легенда

Був у пана слуга. А той пан усе варив собі якесь таке зілля, після вживання якого все знав, що в світі діялося, що станеться, про що розмовляють птахи те тварини.

Якось слуга крадькома спробував того зілля. І відразу ж відчув, що знає про все: що, де, який птах говорить, чи який звір, чи який лист шумить на дереві — він усе вже розумів.

Дізнався про це пан, став лаяти слугу. Проте він був не злобливою людиною, тому попередив хлопця, щоб той, почувши розмову тварин, нікому її не передавав.

— Інакше чекає на тебе смерть неминуча, — додав пан.

Не став парубок на пана більше працювати та й пішов собі геть — до свого села. Оженився і почав сам собі хазяйнувати.

Якось поїхав чоловік з жінкою до сусіднього села: жінка їхала на кобилі, а він на коні. По дорозі кобила почала іржати, а чоловік почав сміятися. А що казала кобила коню — про те не відомо. Але як чоловік тільки засміявся, то жінка почала його питати: «Чого ти смієшся, чого?»

Чоловік не хотів відповідати, та дружина стала наполягати.

— Якщо я розповім, чому сміюсь, то помру.

Але жінка нічого й слухати не хотіла, крім того, чому її чоловік сміявся. Тоді він їй каже:

— Якщо вже так хочеш, то йди, стели мені на лаві, бо я буду вмирати, як тільки почуєш ти правду’

Отож вона йому швиденько постелила на лаві, щоб вмирав, аби тільки задовольнити свою цікавість. Тоді хазяїн вийшов на двір подивитися в останнє на своє господарство, а там ходили курки та кочет. І чує чоловік, що кочет каже курці. —— От такий наш хазяїн дурний! Я не одну жінку маю, а кілька, та й над ними старшую, всі мене мусять слухати. А він одній бабі не може ради дати! Якби, — каже, — добрий хазяїн, то намочив посторонок в солі та набив ним добре хазяйку, а не помирав задаремно!

Послухав чоловік кочета та так і зробив: взяв намочив посторонок, жінку так вишмагав, так побив, що та вже скільки жила, нічого не випитувала.