Місто Сміла
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

На мальовничих берегах швидкої річки Тясмину, там де впадає в неї прозора вода річка Сріблянка, поселилися козаки.

Вони побудували хати, справно вели домашнє господарство. Дружно жили люди на хуторі. Щовесни сіяли пшеницю, садили городину, а восени збирали щедрий урожай. Влітку, на Купала, дівчата плели чудові барвисті віночки, пускали їх по сріблястій чистій воді річки, шукали своїх суджених. Любили козаки ці чудові ліси, просторі поля, яскраві квіти, що росли на берегах, а щонайбільше вони любили волю.

Та раптом, як чорна хмара, налетіли на хутір татари, захопили всіх жителів і погнали в неволю. Палали хати, плакали діти, опустів хутір. І тільки маки при дорозі, як великі краплі козацької крові, сумно хитали голівками в слід разом полоненим.

Лише одна дівчина втекла з полону і через непроходиме Ірдинське болото привела допомогу. Воїни здолали тьму-тьмущу татар у кривавій січі, тільки дівчину не вберегли.

Поховали героїню над Тясмином, але ніхто не знав її імені. Тоді назвали козаки її Смілою, а містечко біля річки Сріблянки найменували на її честь.

Так з’явилось на нашій рідній Черкащині місто Сміла.