Набожна поміщиця
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)
В 1864 році село Багва-Серебряна належала поміщиці Павлині Чарковській. Їй же належала половина міста Жашкова. І була в селі Миколаївська дерев’яна церква шостого класу. Набожною була поміщиця. Кожного дня молилась Богові. Давала на церкву великі пожертвування, не зобижала злиденних, дотримувались постів і всіляких інших церковних обрядів.
І ось одної ночі приснився Павлині чудний сон. Стоїть перед нею Матір Божа і манить рукою до себе. Підійшла поміщиця до неї і відчула таке тепло, таке умиротворення, а в хаті стало видно, як вдень від святого сяйва.
— Іди навкруги села і закопай на чотирьох кінцях стовпи, а потім прокажи ось цю молитву і заклинання, — сказала Матір Божа і простягла їй книгу з молитвою, — якщо зробиш все це, то поки жити будеш, село твоє обминатимуть всілякі трясці і напасті.
Ледве діждалась Павлина ранку. Огляділась по господі, а книжки ніякої немає. Втім молитва сама собою з вуст її ллється. Вийшла за село, пішла навкруги, закопала на чотирьох кінцях села по стовпові і проказала молитву й заклинання:
— Нехай обходять село моє вітри-буревії, грози-грозовиці, трясці і напасті, мори і недороди!
З тих пір п’ятдесят років прожила ще поміщиця і жодне лихо не ступило на наше село. А по смерті її все знову стало, як у всіх.