Панський лісок
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Ото вдалині, бачите, лісок чорніє. То не чабанський, то коржкутський. Панський лісок, так на нього кажуть.

Розказують, що колись давно схотів тамтешній пан своїй жінці зробити парк, такий, як «Софіївка». Вибрав місце в ліску, вимурував гарний будинок. Навиписував дерев, кущів, поробив доріжки. А як було все готове, аж тоді жінку привіз.

І хто його знає, що то був за день чи за знак, але приїхала молода пані, а на доріжки усі гадюки й вужі позлазилися. То пані як побачила те нещастя, зразу ж розвернулася і втекла! Ні ногою більше не ступила туди!

Так воно й занехаялося. Маєток повалився. Квітки здичавіли й перевелися, тільки досі дуже гарний без весною цвіте. Безу було багато всяких сортів. Люди собі повикопували. У декого й досі коло хати цвіте. А там усе позаростало. Люди в ту долину не дуже потикаються, гадюк бояться. Шалина шалиною лишилася.

А як розкрадали колгоспи, то, кажуть, туди нові хазяї коней повиводили й постріляли.