Паращина криниця
Легенда Полтавщини

Одного літнього спекотного дня в низовині між Єнківцями і Біївцями косили селяни траву. Тоді належали ці простори панові Штаховському, він і вирішив оглянути свої володіння.

У цю гарячу пору блукала тими луками якась бідна дівка (ім’я її Параска). Підійшла вона до пана та й запитала, де їй можна сісти відпочити. Штаховський був саме не в настрої, а можливо жаль стало, що дівчина розкішну зелену траву буде топтати, то й показав їй на місце поблизу болота, щоб косити не заважала.

Параска пішла, сіла там і стала невидимою. Побачили косарі, що дівка десь раптово зникла, пішли туди, де вона сиділа, та й побачили там широку і глибоку криницю. Сталося це на десяту п’ятницю після Великодня. Пан Штаховський, побачивши таке диво, розсердився і наказав закидати криницю гноєм, а щоб звідти не просочувалась вода, залити зверху смолою.

Пройшло декілька днів. Занедужав пан, а невдовзі хвороба підкосила всю його сім’ю. Незабаром ще й осліп пан. Однієї ночі приснився йому сон, що в закиданій криниці вода цілюща. За наказом Штаховського її вичистили, поставили цямриння. І стала ця криниця святою. Через деякий час одужав пан, а кожної десятої п’ятниці після Великодня освячували в криниці воду.

Гора біля криниці заросла кущами та деревами. Своєю верхівкою вона впирається прямо в хмари. Дівчата носили святу воду на самісіньку вершину. Необхідно було донести воду, не розливши по дорозі, і, будучи майже поряд із хмарами, близько до Бога, попросити у нього прощення за гріхи і загадати бажання. З року в рік носили жінки та дівчата воду. Верхівка гори просіла, заросла очеретом.

Це породило ще більше легенд про чудодійну воду з криниці. До цього часу на горі росте розкішний кущ очерету. А криницю та гору називають Паращиною.