Про Довбуша
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Колись давно в Карпатських горах жив молодий і гарний легінь. Він був з бідної багатодітної сім’ї. Тоді ще в ті часи була панщина. Він бачив, як бідні люди гірко працювали на панів, а пани жирували в розкошах. Люди умирали з голоду . Він рішив помагать бідним. І тоді Олекса Довбуш зібрав таких молодих хлопців.

Пішли вони в гори. Вони забирали в багатих і оддавали бідним чим могли, тим і помагали. Єсть в Карпатах гора, яка називається Чорна гора або гора Довбуша. Він там завжди ховавсь зі своїми опришками від жандармів, які за ним ганялись по горах. А убить Олексу ніхто не міг, він був заворожений.

Була в нього одна біда, він закохався в заміжню жінку яку любив понад усе на світі. Колись вночі як він пішов до неї, вона начала в нього розпитувати:

— Ну чого тебе не беруть кулі? Ти що безсмертний?

Він їй сказав:

— Ні, мене також можна убить, тільки треба кулю заговорить. Треба сходити 9 раз в церкву і прочитати над нею якусь молитву.

Вона його продала, розказала все чоловіку, він так і зробив. Довбуша ранили він упав в Черемош. Його вірні опришки взяли його на топірці і понесли на Чорну гору. Тоді ішов великий дощ і Довбуша попросив, щоб його поставили на землю. Він став і після нього остався слід. Кажуть, що він і досі там є. Люди бачили і розказують своїм дітям. А діти внукам і так легенда буде жити вічно поки буде існувати світ. А мені цю легенду розповіла моя баба Марина.