Про Дубину
Легенда Поділля

У нашому селі був заможний пан. Окрім землі, маєтку, селян він мав ліс, у якому росли дуби. Його батько цей ліс прийняв від свого батька. І наказав сину, що з землею він може робити що завгодно: продавати, міняти, дарувати. Але ліс хай береже. У ньому — дві тисячі дубів. Перед смертю батько йому заповідав:

— Хоч один зрубаєш — не прощу!

Ревно охороняв пан свої дуби, греблю попід ліс насипав. Щоранку і щовечора молодий пан об’їжджав кіньми ліс.

Селянам дозволялося у лісі збирати ягоди, гриби, жолуді, хмиз, а рубати ліс було заборонено. А коли прийшла радянська влада, то всі дуби вирубали. Але назва місцини Дубина залишилася у пам’яті селян.