Про Паланку
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Розповідають, що у нашій стороні було місто Кедрин. В ХVІІ столітті напали на нього татари. Вони грабували людей, забирали цінні речі, золото, гроші.

Зайшли грабіжники до однієї жінки і запитують про гроші, а вона каже, що чоловік у коморі закопав. Татари кажуть:

— Веди нас туди.

Завела їх жінка в комору, а там ні дверей, ні вікон, тільки прохід такий, що людина пролізе, зігнувшись. Жінка й каже:

— Заходьте!

Татари їй:

— Ні, йди ти вперед.

Зайшла вона в комору, а там темно. В кутку взяла сокиру, стала під стіною, та й каже до татар:

— Ну, йдіть за мною, я вам покажу, де гроші закопані.

І тільки татарин зігнувся, щоб влізти в ту дірку, вона як махне сокирою, так зразу голову й відрубала, а тіло втягнула всередину. І так по черзі двадцять чоловік перерубала. А останній протягнув вперед руку у прохід, а вона йому і відрубала.

Тоді він зрозумів, що то були за «гроші» і повідомив решту татар. Зі злості вони розгромили і спалили місто Кудрин. А за яром від спаленого міста вони розставили палатки, які називали паланки і жили в них.

І відтоді це поселення стали називати Паланкою. До цього часу залишилось це історичне село.