☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські легенди

Про Полянецьке
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Сталося це за часів правління на Уманщині графа Потоцького, коли разом із дружиною вони перебралися до наших місць. Граф був вельможею знатним та заможним, тому й гостей приймав часто. Ото понаїздять вони та й веселяться. Та не день і не два, а по кілька тижнів. А як набридне їм у палаці, то всі дружно виїздять на полювання. Потрібно сказати, що в ті часи навколо Умані поселень було мало, а росли густі ліси, не те, що нині.

Отож, готуючись до полювання, головний лісничий мав потурбуватися і про місце, де пани мають смажити і їсти впольовану здобич. Для цього він висилав людей, які мали знайти таке місце.

Одного разу місце не було знайдене. Довго їздили лісами вислані холопи, та все даремно. Повернулися вони до панів та й кажуть:

— Полян нема, скрізь густий ліс.

А через деякий час вирубали там ліс, почали люди селитися. І стали називати те поселення Полянецьке.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.