Про Саївку
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Давним-давно подорожували світом мандрівники. Одного разу вирішили вони зупинитись на березі мальовничої річки на ймення Саксагань.

Сподобалось їм тут жити, рибу вудити, і вирішили вони тут осісти. Це була велика родина на прізвище Сай. Оселилася вона на лівому незаселеному березі А було це десь у 1807 році, хоча, ніхто не може сказати точно коли це було.

Згодом прибували сюди й інші родини, і розросталося село, яке назвали Саївкою, на честь перших поселенців. Люди займались садівництвом, городництвом, розводили худобу. Працювали сохами та дерев’яними боронами. Хати строїли маленькі, під соломою та всі в один ряд понад річкою. Ці сім’ї були великими, працьовитими. Жителі були вільними, ніколи в селі не було пана. Церкви теж ніколи тут не було, то ходили у Саксагань або аж у Чумаки богу молитися.

В цю місцину на поселення приходили все нові та нові люди і оставалися тут жити цілими родинами.