Про Червону скелю
Легенда Поділля

Це було у стародавні часи. Жив один воєвода і його сім’я, яка складалась з його жінки і трьох дітей. Одного разу, коли воєвода пішов зі своїм військом в похід, його ворог, що жив поряд із ним, скористався цією нагодою і напав на фортецю. Під час цієї боротьби усім керувала жінка, але ворог переміг. Одне диво, що крім жінки і двох дітей, він нічого не взяв.

Приїхавши із походу, воєвода шукав по фортеці жінку і дітей, але знайшов одну найстаршу трьохрічну доньку Настуню. Настуня розповіла батькові, що бачила. Звісно, воєвода шукав жінку і дітей, але вони жили з ворогом не знавши нічого про рідних. Батько нічого дочці не сказав і продовжував керувати фортецею.

Час не стоїть, і Настуня виросла і закохалась в одного простого хлопця. Вони хотіли побратися і батько не був проти, тому що батько був немолодий, а керувати фортецею потрібно комусь, коли він помре.

Та щастя довго не тривало. З’явилися вороги батька і хотіли одружити одного із ворогів на Настуні, а насправді то був її рідний брат. Настуня не погоджувалася. На одній найвищій скелі у тій місцевості вбили її нареченого. Дівчина не змогла пережити горе і стрибнула з тієї скелі. Скелю прозвали Червоною, бо на ній залишилися краплі крові.