Українські народні казки

Про Чудесну воду

Легенда Поділля

То це як зробилася біда, то таке було. В Овручі, десь там, за Житомиром, їдній жінці, сниться такий сон. Сниться, що каже:

— Йди, зірви три цвітки.

На якому місці, все сказало. Вона не пішла. Їдну ніч так снилося, другу і третю ніч снилось те саме, що «йди і зірви». Ну, вона вже тоді й думає: «Піду». Прийшла вона на те місце. Да, правда, є три цвітки. Вона їх зірвала, а там протічна вода пішла. Набрала вона ту протічну воду, випила та й вичуняла. Розказала , і всі йдуть, і беруть ту воду. І вже не одна людина вичуняла.

А двом жінкам не дається вода. Поставила одну банку — лопнула банка. Поставила другу — лопнула і друга. І другій жінці так, набере в банку чистої води. І чиста банка, а в банці каламутна стає. Не дається вода і все! Кадки поставила. Розіллялась вода, болото стало. Прийняли кадки — знов тече. І всі п’ють і кидають копійки. А та жінка в церкву ходить і ці гроші на церкву збирає.

Господь хоче зцілити того, хто достойний. Той буде пити. А як не достойний — то й пити не буде. Ті дві жінки грішні були, от не дається їм вода. От таке чудо!

Походження та примітки

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
25. Про чудесну воду. Записано у селі Гопчиця Погребищенського району від Горбатюка Віктора Панасовича (1941 року народження)
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.