Про Ягубець
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Існує легенда, що колись давно наше село називалось Обозівкою, бо через нього проїжджали чумацькі обози. Але назва змінилась після навали монголо-татар.

Коли татари зайшли у поселення, було дуже холодно. Почали зганяти людей, старі не могли втекти чи оборонятися. Молоді хлопці (зібралося їх душ вісім чи десять) почали тікати до ліска, що був коло Жовтих Вербів (назва околиці села). Сховалися там, зробили курінь і вирішили відомстити татарам. Але ті ж були вуркагани, вбивці-кровопивці.

Коли ті хлопці вбили два татарина, розлютилися ворожани і порішили вирізати всеньке село. Зігнали старих, малих і жінок до ліска. І наказав головний бусурмен різати всіх без пощади. Побачивши, що відбувається, вийшли з куреня хлопці і почали благати:

— Не вбивайте людей, вбийте нас!

Але чужинці не пощадили нікого, ні старих, ні малих, а тих відважних хлопців по-звірячому розтерзали. Лилася кров і річечка, що текла з того місця аж до ярка, всенька була червона від крові. Те місце називають тепер Татаркою і обходять його стороною, і до цих пір там не росте трава, воно голе, безлюдне і страшне.

Кажуть, що ночами звідти ще й досі чути людський стогін. А село відтоді стало називатись Ягубець, бо за словами старожилів, ватажок татар після розправи вигукнув:

— Я згубив це село!