Про безсмертник
Легенда Полтавщини

Був час, коли між квітками почалися суперечки. Запишалися лілія, тюльпан, півонія, нарсиц, кажуть, що тільки вони потрібні людям. А незабудки, барвінок, деревій та любисток тільки землю засмічують.

Тоді почалася справжня війна і багато квіток пропало з лиця землі. Тоді зібралися посланці від квіток та й пішли до Бога за порадою. Всі шуміли, сперечалися, тільки одна квіточка мовчки сиділа у кутку.

— А ти чого мовчиш?

— Гірко слухати теє, Боже, — каже вона, — якщо ми всі ростемо, значить усі й потрібні. Тільки Ти дав нам дуже коротке життя. Недовго ми радуємо своєю красою людей. Продовж нам життя, щоб ми могли служити людям цілий рік.

Бог вислухав і спитав:

— Як тебе звати?

— Нема в мене імені.

— Тоді будь безсмертником. І цілий рік ти будеш приносити людям користь.