☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські легенди

Про заснування Дніпропетровська
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Від давніх часів козаччини Дніпропетровськ має вже п’ять назв. Перше назва була Половиця, друга — Катеринослав, третя — Новоросійськ, четверта — п’ята — Січеслав, шоста — Дніпропетровськ.

Ще за часів Запорізької Січі на цьому місці були зимівники. Згодом там постала слобода з шістьма хатами. Жили там козаки Крошка, Антін Токар, Лазар Глоба і з ними ще шість козаків. Глобина хата стояла внизу, над Дніпром, під скелею, недалеко від того місця, де тепер руїни палацу князя Потьомкіна і міський парк.

Глоба був найбагатшим із козаків, мав два млини. Він переселився сюди з Нових Кодаків з п’ятнадцятьма кравцями. Любив він садки розводити. Опріч цього місця, Глоба одмежував собі ще чимало землі біля озера і розвів сад.

У ті часи від Нових Кодаків до Старих уся гора понад Дніпром була вкрита високим лісом і густими кущами. На галявинах росло багато полуниць. Коли вони достигали, то трава, здавалося, була вкрита кров’ю. Од цих полуниць ще з давніх часів у Січі слободу прозвали Половицею. Нове місто звалося Половицею аж до самого приїзду цариці Катерини II в Україну, після чого його перейменували на Катеринослав.

Одного року вода навесні піднялася на Дніпрі так високо, що залило усе місто. Тож його перенесли на другий бік Дніпра, при гирлі річки Самара, і перейменували на Новоросійськ.

А вже коли з Кременчука губернська влада переїхала до Новоросійська, то місто знов було названо Катеринославом. Так воно звалося 120 років. Через деякий час його перейменували на Дніпропетровськ на честь радянського діяча Г.Петровського.

Так і донині воно поки що зветься.

Розповідач С. Амельянчик не вказав, що в час УНР це місто називалося Січеслав (1917—1919). (М. Зінчук)

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

43. Про заснування Дніпропетровська. Записав Записав Амельянчик Сергій від Амельянчика Сергія Борисовича (1963) 2009 року.