☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські легенди

Про криницю
Легенда Полтавщини

Ця історія відбувалась ще на початку XX століття, у той час, коли були колгоспи.

От одного разу управляючий дав наказ розчистити територію при в’їзді в село. Там, між верболозами, стояла стара криниця. Вона, за віруваннями селян, вважалася святою. Та за наказом її повинні були закидати. Звичайно, люди були проти цього, але ніхто не міг нічого змінити. Управляючий доручив це одному чоловікові-трактористу, який працював у колгоспі.

Криниця була засипана. А наслідків не прийшлось довго чекати. Через декілька днів чоловік, який загорнув криницю, осліп. Звичайно, мало хто вірив, що це сталося через криницю. Не вірили до того дня, коли цьому трактористові приснився віщий сон. Уві сні до нього хтось говорив. Було сказано, що якщо він знову хоче бачити білий світ, то повинен відновити криницю.

Чоловік не марнував часу. Наступного дня він зібрав людей, які допомогли йому відновити криницю. Сон справдився. Через кілька днів до нього почав повертатися зір. І зовсім скоро чоловік почав бачити, як і раніше.

З того часу і до самого сьогодення люди вважають ту криницю святою. Завжди на свята мої односельці ходять до криниці. Бо дійсно вважають воду її святою.

Ось яка цікава історія.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

15. Про криницю. Записано в Гурбинцях Пирятинського району від Сварич Софії Михайлівни (1939) 2008 року.

Про криницю
Легенда Чернігівщини

В селі Горбачах є місцевість, яка називається Криниця. Якщо йти лісом, то можна побачити поляну, на якій б’є криштальне джерело з цілющою водою. Про криницю існує легенда.

Колись давно, перед монголо-татарською навалою, було село з високою дерев’яною церквою. Люди дуже любили цю церкву, прикрашали її квітами, вишитими рушниками, іконами. Церкву вважали помічною. Коли на це село напали татари, люди сховалися в церкві. Вороги хотіли їх запалити, але сталося диво — церква пішла під землю. На її місці забило кришталеве джерело, як знак того, що Бог забрав до себе мучеників.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

23. Про криницю. Записано в Лемешах Городянського району від Кульбако Василини 2008 року.