Про поведінку хлопця
Народний звичай Подніпров’я (Наддніпрянщини)

За переказами старих людей, в селах Панасівка, Багате для дівчат і хлопців, чоловіків і жінок існували неписані закони.

Хлопець із 13 років вважався парубчаком і міг ходити на вечори, але не допізна. Повинен був носити білу вишивану сорочку. Не мав права палити, пити. По господарству працював майже нарівні з батьком, а тому за столом після діда, батька, брати страву зі спільної миски мав син.

А от в 16 років хлопця, коли стригли, то вистригали пасмо непокірного волосся потилиці. Мати, зліпивши його з воском, клала за ікону, щоб святі сили берегли сина. Хлопець уже ходив на вечорниці, міг мати дівчину. Але не мав права пити, палити, сквернословити, і лише батько міг дозволити синові купувати вина. В обов’язках хлопця була кінська збруя, яка повинна бути полагодженою, вичищеною. А також випас та купання коней. Нерівні з батьком син косив сіно, хліба. До церкви хлопець мав ходити, але не обов’язково, тобто було якесь послаблення. Слово батька-матері було законом.

Прийшов час одружуватися. Всі обов’язки хлопець брав на себе по господарству. Звичайно, якщо була змога, а ні, то жив в одній хаті з батьками. Тепер він мав ходити з покритою головою, особливо після того, як народиться перша дитина. До церкви повинен був ходити кожну неділю. І якщо і міг уже пити, палити, то повинен був мати міру.