☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські легенди

Про поміщиків села Малютинці
Легенда Полтавщини

Після визволення від поляків земля Малютинців залишилась у поміщика Петра Вакуловича. У нього було дві доньки. Одна вийшла заміж за генерала Селецького, а друга — за Залєського. Вакулович поділив між ними землю села. Селецькому віддав землю на хуторі Отрада, де проходила дорога на Київ та текла річка Орлиця. ( там можна було займатися риболовлею). А Залєському віддав іншу частину села на хуторі Васьки, де той розводив пасіку.

Залєський помер столітнім дідом і був похований на кладовищі села Малютинці у склепі. Там же була похована і його донька Тетяна Залєська, яка була дружиною священика і померла у 28 років. На місці їх поховання зараз лежать зруйновані два камені чорний і білий. На чорному можна прочитати: «Татьяна Силуановна Залеская 14 июля 1910 г. 28-ми льть. Безцьнной Танюше и незабвенной мамочки оть безгранично любящихь мужа и детей».

Говорять, що склеп був зруйнований мародерами, які після революції намагалися знайти там золото. Прах померлих було викинуто, а камені так і сторожують місце поховання.

Син Залєської став викладачем Одеського університету.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

2. Про поміщиків села Малютинці. Записано в Малютинцях Пирятинського району від Баді Анастасії Терентіївни (1916) 2008 року.