Про річку Многа
Легенда Полтавщини

Було це в X чи ХІ ст. Ще навіть село Яцини було малесеньким поселенням і мало іншу назву. На той час Многа була великою, повноводною рікою, яка протікала в поселенні, по ній ходили торгові судна, навіть із Скандинавських країн. ( Многа впадає в Удай, Удай в Сулу, Сула в Дніпро, Дніпро в Чорне море.)

Якось князь Київської Русі, мабуть, Володимир Великий, вирішив спорядити судно з подарунками до однієї із Скандинавських країн. (Це був шлях по річках, які впадають в Чорне море, а з Чорного моря є вихід до Атлантичного океану і до Балтійського моря.) Взяти участь у спорудженні корабля було наказано всім князівствам.

Чимало золота та срібла було вже на борту судна, коли воно дійшло до наших країв. Та не судилося йому вирушити до Скандинавії. Здійнялась величезна буря, блискавка вдарила в парус, і він впав у річку. Корабель наткнувсь на затоплену щоглу і пробив дно. Так і затонуло судно у водах нашої ріки. Говорять, що золота та срібла було на ньому дуже багато. На старослов’янській мові «Много».

Так і стали називати річку Многою. Дуже багато золота та срібла несе в собі ріка Многа. Багато людей намагалися знайти те золото. Але все марно, ніхто не знає, де затонуло судно.

Одного разу Ялисей знайшов п’ять карбованців і поніс панові. Пан сказав:

— Хто знайде карбованець чи золото, може забрати собі половину знайденого.

Ялисей узяв свою частину і хотів іти,але пан запитав:

— А де ти знайшов ці гроші?

— Там, біля старого дуба.

— Добре, іди. Охорона! Ідіть до старого дуба і шукайте золото!

Охорона пішла. Золото шукали два дні і дві ночі. Але там нічого не було. Вони викопали яму, де зараз трясовина. У середині X ст. літо було дуже спекотне. У річці багато купалося людей. І всі прийшли не для того, щоб відпочити, а щоб знайти хоч один доказ, що судно затонуло саме у цьому місці. Але ніхто нічого не знайшов.