Про село Омельник
Легенда Полтавщини

Де нині на березі річки Псел розмістилося село Омельник, десь років триста п’ятдесят — триста вісімдесят тому росли ліси.

За переказами старожилів-омельничан, існує декілька версій щодо заснування нашого села та його назви.

Перша версія розкриває нам таємницю ще 9ст., за якою назва села походить від тюркського слова «емін» ( управитель, той, що має право володіти). Назва звучала як Емінлік, або територія, що належала якомусь еміну (управителю). Згодом відбулися зміни у звучанні: Оминлик, пізніше —Омильник, ще далі — Омельник.

Друга легенда розповідає нам про часи першої половини 17 ст., коли один із козаків на ймення Омелько поклав собі знайти пристанище на вільних землях. Вирушивши в дорогу, він кілька днів і ночей їхав на коні, а через день зупинився попід горою. Біля тих місць побудував собі курінь і почав обживатися. З того часу і називають село Омельник.

За переказами місцевих жителів відома ще одна історія: начебто їхали козаки пізно ввечері територією нашого села, що було вже наче безлюдне, бо всі відпочивали після трудового дня. Лише на околиці села зустрівся їм чоловік, що вийшов з млина. Зрадівши, козаки вигукнули: «О, мельник!» Звідси назва «Омельник».

Переповідають іще одну легенду, за якою назва нашого рідного села походить від назви рослини омели, що росла на берегах річки Псел.

Так розповідала Уляна Семенівна. Зустріч із цією літньою жінкою подарувала мені нові знання і приємні враження.