Про циганів
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Цигани кочували з одного села в інше. То вони розставляли шатро на землі, а то просто їздили кібітками. Одним словом, мінливий народ.

Одного разу бідна циганка підкинула свого хлопчика (немовля) під двері добрих людей. Повернулася вона в те село тільки через 18 років. Жінку мучило сумління через свій вчинок, тому вона пішла, в надії зустріти своє дитя. Циганка побачила кремезного парубка, але нікому про це не сказала. У неї були діти — одні дівчата. А гарні, як місяць. Дочки повиростали, тому почали ходити на вулицю, щоб знайти собі парубка.

Одна із дочок покохала Гриця, не знаючи, що це її рідний брат. Та й він не знав, що вона його сестра. Вона не пускала його до інших дівчат, бо боялася втратити коханого. Коли Гриць пішов до іншої, то вона наварила зілля, який дала йому випити з філіжанки. Гриць випив, і невдовзі помер.

Коли ж дізналася мати, то дуже дочку свою била.

— Що ж ти мені доню сина отруїла!

За мотивами цієї легенди було створено народну пісню «Грицю, Грицю».