Про шведський лаз
Легенда Полтавщини

Було це давно, коли Україна знаходилась під гнітом Росії. Забажалося якось шведському королеві відібрати владу у російського царя.

Розпочалася війна. Шведи переможно крокували до омріяної мети, але не так сталося, як думалося. Під Полтавою чужинці зазнали поразки і панічно відступали на північ. Та на околицях Дейманівки потрапили в оточення. Це була пастка. Село з чотирьох сторін оточене дрімучими лісами, а з трьох —річкою Удай. Багатотисячний обоз із награбованим добром тільки заважав. Щоб перейти річку, шведи десятки возів із золотом та сріблом кинули на переправу. Але тоді Удай був могутнім і примхливим, забрав усе, але загарбників не пропустив.

Знекровлені шведи не могли піти на прорив, стали шукати більш безпечніший вихід для порятунку. І спало їм на думку прорити підземну дорогу попід лісами Хурсів і Дібровою. Тисячі шведських солдатів день і ніч довбали лаз. Виривши тунель довжиною три кілометри, військо похапцем покинуло оточення, залишивши дорогою чимало добра.

У різні часи багато було охочих знайти шведські скарби. Кажуть, що на початку ХХ століття навіть приїжджали історики та археологи. Але більше ста метрів не могли пройти. За давністю подій тунель в багатьох місцях уже пообвалювався. На підтвердження історичного факту були знайдені рештки зброї. Старі люди розповідають, що американці навіть пропонували безкоштовно очистити річку Удай, але все, що знайдуть, буде їхнім.

Та в нас, як у тому прислів’ї: «І сам не гам, і другому не дам».