Провидець Терешко
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Було це, діти, давно. Мене і на світі було. Жила в нашому селі бідна вдова Марія. Мала вона хатину, сяке-таке хазяйство та ще й сина-одинака Терешка. Був він якийсь не слава богу, пришелепкуватий, зато смирний, що й мухи не зобиде.

Ото було все за Марією слідком і швендяє, а вже парубок нівроку, здоровий, при силі. Тільки де Марія стане з молодицями побалакать, то й він стоїть рота роззявивши. Котрась із жінок і скаже:

— Терешку, рота закрий, а то жид (горобець) залетить.

Раз якось просе Марія сина, аби долівку у сінях змастив рудою глиною. Налаштувала чавунчик з бовтанкою, а сама пішла у берег (балку) трави нарізать, щоби долівку притрусить, бо це перед Трійцею було. Несе Марія городом оберемок трави і чує, таке ревище у сінях. Терешко тужить, як по покійнику. І що ж ви думаєте?

Терешко замастив себе у сінешньому кутку і вийти не може. Тож-то ум слабий — не тямить звідкіля роботу почать, від порога мастив.

А то ще росла у них посеред двору стара груша. Одна дебела гілляка стала всихати. Марія й каже:

— Треба просить когось із сусідів відтяти її.

Терешко це почув і раз у святу неділю випхався на грушу, всівся на гілляку та й давай її пилять. Трохи й надпиляв, а гілляка разом із здоровим хлопцем впала. Думали, вбився, та де там? Живий зостався, тільки чудо з ним приключалося. Став Терешко бачить віщі сни. Оце було зустріне якого дядька і каже:

— Пилипе, скоро вмреш, бо тебе панський бичок поб’є.

Або:

— Ганно, не збирайся заміж, не візьме Іван.

То так усе й справдиться. А ще Терешко став мати дар пророцтва. Яку важку (вагітну) молодицю побаче, то враз оприділить: чи хлопчика, чи дівчинку носить. Було, ще й сама жінка не знає, що дитя носить, а він тут як тут з своїм:

— Оришко, готуй пелюшки.

Отаково міг і позором покрить чиюсь дівочу голову. Скаже якій матері:

— Гляди, Вусте, принесе твоя Василина в пелені.

Отако прожив Терешко годів з п’ятдесят. Це вже за моєї пам’яті було, хоча й сама невелика була. Їхав коляскою наш пан Раков від пана Рябошапки. Був напідпитку, розвалився на сідалі, по халявах начищених хвицає. А тут до Юркового колодязя молодиця з порожньою цеберкою чимчикує, Як закричить пан:

— Сяка-така, куда преш?

Вона й заніміла, стала, як вкопана. Пан як вперіщить її по плечах батогом, аж сльозами залилась бідна. Де не візьмись Терешко... Та й давай панові пророцтво своє вилажувать:

— Так от і так, пане, не дурійте, бо скоро вам і роду вашому жаба цицьки дасть.

— Що ти, дурню, верзьош? У тебя мозги набікрень. Я їх бистро поправлю.

Пан Раков з приказчиком забрали Терешка до панського двору, а там його добряче висікли. Довго Терешко болів, скверно йому було та й годі. З того время (часу) пропав його Божий дар.

Прожив ще літ з десяток і помер. Аж бачте, справдилось пророкування. Від пана не зосталося нічо, землями панськими колхоз орудує, хіба ото лісок зостався, то там панський парк був біля ставків.